"В житті звичайної пересічної людини, не так вже й багато моментів її безпосереднього дотику до створення не прикладного мистецтва, ну можливо якісь замальовки в дитячому віці, можливо щоденники, розмальовані зошити в підлітковому.
У юнака чи дівчини який нашкрябав щось на своєму борді є всього декілька років, та ні навіть менше, далі він буде думати про поступлення, далі робота, життя, пенсія, і йому вже буде не до маркування предмета, такого рідного і особистого своїми художніми кодами.
І тут з'являюсь я, чел який чекає кульмінації одного з життєвих циклів людини на піку якого деякі з них колись оздобивши свій скейтборд навіть не розуміють, що для когось, що для мене, це і є тим художньо-цінним.
Я би не назвав збирання дошок для скейтів "колекціонуванням", це саме "збирання". Ти ніби знайшов галявину, тобі треба просто час від часу зайти в ліс і позбирати фантастичні квіти.
Ти ніби побачив де є система, навчився її тримати і керувати нею.
Ти ніби знайшов галявину папороті.
