«Два способи»

Виставковий проект «Два способи»
(26 липня — 10 серпня 2025)
Експозиція артистампів Любомира Тимківа в артпросторі «Комната» (Київ).
Поряд з експозицією і дещо всупереч їй виставка довершується перформативною дією. Ми назвали це двома способами протидії: машинному мисленню і поглинанню творчості й мистецтва штучним інтелектом. Перший — роздавання аркушів артистампів і всіх експонованих об’єктів у проєкті охочим, що є основним принципом «довершення виставки». У творчості Любомира це — один з важливих елементів переосмислення мистецтва, позбавлення його елітарності, схеми купівлі-продажу. Таким чином формується розуміння доступності й спільності мистецтва. Усі «довершення виставки» відбуваються «на Славу Ісусу Христу».
Другий спосіб — незалишення або мінімальне залишення інформаційного сліду під час експедиції майорівськими лісами Львівщини (9–10 серпня). Таким чином ми унеможливлюємо доступ, кодифікацію і відтворення виставки штучним інтелектом, який живиться і вдосконалюється великою кількістю нових даних.
Ми «руйнуємо» класичну експозицію актом цілеспрямованого обговорення того, якою могла бути повноцінна виставка, осмислюємо дотичні проблеми і шукаємо відсутні в експозиції елементи. У такий спосіб ми створюємо простір творчої рефлексії і наближення до «краю видимого».
Експедиція відкрита для всіх охочих.
Вхід на квартирну виставку в «Комнаті» вільний цілодобово, з 26 липня по 8 серпня. Для комунікації просимо писати сюди: @Levchilli (Телеграм).
Куратори: Тарас Березюк, Дарія Демченко, Ілля Левченко, Любомир Тимків.
Виставковий проєкт організовано у співпраці артпростору «Комната» з науково-дослідним відділом галереї «Тимутопіяпрес».

Kanako Iriguchi (Japan)

Kanako Iriguchi, відкрив виставку в галереї Jinen, м.Токіо, Японія, під назвою “Спільні сфери уваги”. Виставивши свої чудові роботи і мою кореспонденцію до нього. Дуже дякую, я дуже зворушений. Завжди цікаво спостерігати як може поєднуватись в експозиції японська “стриманість” у мистецтві, і українська “надмірність”. Ще раз дякую Канако за таку колаборацію.

Loooongism

“Loooongism”
подобається мені коли ідея набирає свого витонченого вигляду. Це спільний проект.

Пауло Телес (Португалія) створив сайт, я написав вступну частину. Бажаючих щось надіслати і щось отримати запрошуємо до нашого двіжу.

https://loooongism.wixsite.com/loooongism

wolves in sheep's clothing

 

“Loooongism”

    Оскільки з мистецькою критикою в Україні сутужно, (не можу позбутись аналогії з картиною Теодора Жеріко “Le Radeau de La Meduse” – кудись то вони всі пливуть і в той же час бояться випасти з цього плота до якого вже привикли і назад тебе вже ніхто не покличе).

    А файтитись то мені з кимось треба.

    Я запросив раунд в американців. Вияснилось що вони для таких речей використовують термін “Leporellos”. Це коли аркуші скріплені гармошкою утворюють довгий мистецький твір або скрапбукінг, артбук. Назва походить від слуги Дон Жуана на ім’я Лепорелло який зачитував перелік перемог свого господаря розгортаючи його через усю сцену. Враховуючи що термін впроваджено у 80-х роках минулого століття, і називати ним мистецькі пошуки 60-х рр. або ж усі рукописи майя, ацтеків, та інших народів (а це вони і роблять), ну таке собі задоволення, тим паче, що є ще єгипетські папіруси та інші сувої.

    Натомість “псевдоізм” як щось “несправжнє”, “мниме”, “придумане”, з легкістю справляється з цією подекуди застарілою нормою, утворюючи термінологічний коридор.

    Також, попри це проявився цікавий функціонал “псевдоізма” і “псевдоізмів”. Як чудовий інструментарій для сколювання вже уставлених понять і термінів в мистецтвознавчій практиці.

псевдоізми та “Loooongism”

“Псевдоізми”
Колись я придумав такий собі псевдоізм “Loooongism” – від слова “long” довгий. Це мав бути такий собі довгий за формою арт (причому мало бути саме чотири букви “о”). І такі довгі арти утворили б новий псевдоізм який би називався “loooongism”. Дещо я навіть зробив на полосках з кардіограм і надіслав, та й залишив це до кращих часів.
Нещодавно я з радістю дізнався що Пауло Телес з Португалії займається саме такими довгими штуками. Яко профіки, скоригували свої стартові позиції, він прийняв використовувати мою назву “Loooongism”, я натомість надіслав йому арт і подумав що треба щось таки зробити.
на фото, фрагменти роботи Пауло Телес з оригінальною поезією, довжина 4 метри 44 см. яку я отримав для наступного проекту.

https://brottasmailart2025.wixsite.com/.../my.../loooongism
вобшем, непогана мутка намічається, нє.

На Славу Ісусу Христу

На Славу Ісусу Христу.

для Науково-Дослідного відділу “Тимутопіяпрес” (благодійник за кордону побажав залишитись неназваним), для створення мистецтва, мистецького пошуку, з поміткою – на Славу Ісусу Христу.

подаровано новий ламінатор формату А3, та вакумуатор.

Тимутопіяпрес не є львівська “поцна” галерея, тому мені залишається лише повідомити вас, що якщо вам щось потрібно заламінувати ви можете це зробити за допомогою цих двох чудових апаратів безоплатно.

"Довершення Виставки"

"Довершення Виставки" - "...і не кажіть, що ви не бачили!". Усі 39 видруків запаковані та підписані. Бажаючих отримати один з 39 прошу зголошуватись.

Свіжа преса

 

“Діти богів”

    Одного разу я поїхав із моїм старшим сином у якесь невелике містечко (назву зараз не пам'ятаю). Погулявши по місту, ми зайшли в місцевий краєзнавчий музей, і директор згодився люб'язно провести нам екскурсію. Розповідаючи про експонати, він звернув увагу на світлокудрість дитини і повідав нам історію походження українців. Як білокура вища каста “діти богів” (лапки можна не ставити), вийшла з Індії, залишивши там свою “челядь”, і оселилась на території України. Я, звичайно, йому кивав, бо кому ж не хочеться, щоб його дитина походила від вищої знаті навіть з такої далекої країни.
Але то таке.
    Чим далі я стаю старшим, тим більше ця казкова теорія набуває якихось реальних обрисів і вже для мене не виглядає такою дивакуватою.
    В українській історії мейл-арту було не так вже й багато подій і людей, але вони, як ті божественні метеорити, залишають за собою дивний слід у вигляді щонайменше космічних квінтесенцій та перейменування галактик. Так, один з них колись давно організував виставку в палаці мистецтв і після цього сказав, що мейл-арт потрібно називати українською – “Пошт-арт”. Інший нещодавно почав відбивати на поштових картках свої долоньки за прикладом печерних людей чи трирічної дитини, і в якийсь момент йому стало нудно. Тоді його осінило космічне сяйво і він сказав, що мейл-арт це російськомовна назва, а правильно називати на український манір “Майл арт” (власники котів весною оцінять це протяжне “Маааайларт”).
Але то таке.
    Оглядаючись на правильні світові спроби додати до мистецтва національних ознак, мені спадає на думку німецький варіант “Post Kunst” та аргентинське “Arte Correo”. Обидва мають абсолютне моральне право додавати до історії мейл-арту своїх національних ознак, оскільки в свій час змінили і доповнили скарбницю – німці поштовим травелінгом, аргентинці першими комп'ютерними і цифровими експериментами.
    Займаючись уже довгий час мейл артом, я розумію що на рівні національного внеску, на відміну від особистого, я немаю що запропонувати. Але, завершуючи цей текст, я також хочу спробувати залишити дивний слід у вигляді космічної квінтисенції, і попрошу не називати мейл-арт мейл-артом, а складною, всеохоплюючою назвою – “Переміщення/обмін, засобами повітряної/наземної доставки, написаного/створеного від руки художнього послання від однієї людини до іншої.”
    скорочено - “П/О.З.П/Н.Д.Н/С.в.Р.Х.П.в.О.Л.д.І.”
Але то таке.
Ржу!

Stop Sex Colonialism in Ukraine.

 

"...і не кажіть, що ви не бачили!"

Науково-дослідний відділ "Тимутопіяпрес", сектор "Іноваційного пошуку", представляє:

"...і не кажіть, що ви не бачили!"

(матеріал виставки сформовано з видруків робіт провідних художників західного світу, які можна було побачити в критичній мистецтвознавчій літературі срср 60-80-х років)

    

   

Чому «Тимутопіяпрес» не є «самоорганізованою галереєю».

Якось так складається, що коли для мене якесь явище, подія чи навколишній «двіж» є незрозумілим і відштовхуючим, мене починає легко підтошнювати. Нічого з цим не можу зробити, поки не знайду для себе відповідь.

Саме таким незрозумілим явищем, яке утвердилось на постійній основі, є визначення «самоорганізована галерея» (далі скорочено «с.г.»).

Мені взагалі-то все, що відбувається в навколишньому мистецькому українському середовищі, глибоко пофіг. Але останнім часом визначення «с.г.» стало жваво притулятися до моєї галереї, і відповідно з’явилась тошнота, від якої я не можу позбутись.

Не можу я цього позбутись, тому що завжди вважав, що моя галерея в моєму розумінні є «альтернативною галереєю», а не «самоорганізованою». Для мене «с.г.» — це чисто податкова термінологія, що окреслює галерею як «суб’єкта господарювання».

Якщо порівняти визначення термінів «самоорганізація» і «альтернатива» у Вікіпедії, то звучить воно так:

«Самоорганіза́ція — термін, який вживається для визначення процесів виникнення складних структур при відсутності нав'язаного зовнішньою дією порядку. Це процес, в ході якого створюється, відтворюється або вдосконалюється організація складної динамічної системи. Самоорганізація виникає у відкритих нелінійних, нерівноважних, складних системах. Одним із проявів самоорганізації вважається виникнення та існування життя.»

«Альтернати́ва (від лат. alter — один з двох) — необхідність вибору однієї з двох можливостей, що виключають одна одну. Теза, що допускає одну з двох або кількох можливостей. У логіці — кожен з членів диз'юнкції (логічної операції, яка виражає дві або більше можливостей, що виключають одна одну).»

Порівнюючи, ніби класно, кому ж не хочеться бути «нелінійною, складною структурою», одним з проявів якої є «виникнення та існування життя». Проте я завжди у своїй діяльності послуговувався вибором «однієї з двох можливостей». Так, це складно, лузерно і неуспішно, але саме так я працюю.

Ставлячи або пробуючи ставити такі галереї в канву систематизації, позбавляючи їх маргінальності, система ніби визнає, що якась там «задрипана» галерея шляхом альтернативи викреслила себе зі списку комерційних, державних, муніципальних, спілчанських, обласних, комунальних та інших галерей. Тому, напевно, зручно для таких галерей користуватись терміном «с.г.». Існує собі таке мистецьке бродіння на низовому рівні, а ми будемо тих кращих з них рухати по фінансово-кар’єрним сходинкам вгору, щоб вони там чогось такого не мутили.

На завершення: особисто я вибираю альтернативу, і, йдучи шляхом альтернативи, я знімаю з себе першочерговість і віддаю цю прерогативу Богові, як християнин, що з тих фанатиків, як розпорядник, якому це ввірили. Вважайте, що я вибрав з двох шляхів, і це шлях альтернативної галереї.

after the Mail Art workshop Jam Factory Art Center

 

Дивлюсь на Тису.

 

The first international exhibition of "artistamps show" in Ukraine

 Перша Міжнародна Виставка мейл-арт марок в Україні "Artistamps Show" вважається відкритою!

Учасники:

1) Ptrizia (TICTAC), (Germany). 2) Rafael Gonzalez (Spain). 3) C Mehrl Bennett (USA). 4) Tohei Mano (Japan). 5) Peter Schubert (Germany). 6) John Held Jr. (USA). 7) Viviana Andrada (Argentina). Ruggero Maggi (Italy). 9) Lutz Anders (Germany). 10) Michel Della Vedova (France) 11) Snappy (Canada). 12) Serse Luigetti (Italy) 13) Susanne Mitterwieser (Germany) 14) Lars Schumacher (Germany). 15) Peter Abajkovics (Hungary). 16) Ted Trager (USA). 17) Mikel Untzilla (Spain) 18) Roberto Formigoni (Italy) 19) Giovanni and Renata Stradada (Italy) 20) Tom Riebe (Germany) 21) The Sticker Dude (USA) 22) Reid Wood (USA) 23) Verdiana Calia (Italy) 24) Deb Knicos (USA) 25) Ugur Ozen (Turkey) 26) Tofu (USA) 27) Nonlocal Variable (USA) 28) Mukata Takamura (Japan) 29) Kipple Officina Libraria (Italy) 30) Katerina Nikoltsou (Greece) 31) Johann Leschinkohl (Germany) 32) Adam Roussopoulos (USA) 33) the haddock (USA) 34) Ed Giecek (USA) 35) Keiichi Nakamura (Japan) 36) Elke Grundmann (Germany) 37) RF Cote (Canada) 38) The Wasted Angel (Belgium) 39) Antonia Mayol Castello (Spain) 40) Arnoldo Juarez (USA) 41) Annabelle Arana-David (USA) 42) Hester Souverijn (Netherlands) 43) Eduardo Cardoso (Portugal) 44) Kevin G Brandter (Austria) 45) Cameron Terhune (USA) 46) Joey Patrickt (USA) 47) Stephan J. Mitterwieser (Germany) 48) Sarah Roe (USA) 49) Mailarta (Canada) 50) PJM (USA) 51) Dadanautik (Germany) 52) Sil Dubois (Belgium) 53) Coco Muchmore (USA) 54) Penelope Timm (USA) 55) Jurgen Griessbach (Germany) 56) Simon Warren (UK) 57) Kobb Laboratories (USA) 58) Boog (USA) 59) Juraj Jonke (Croatia) 60) Daniella Cosson (France) 61) Pedro Gonzalves Garcia (Spain) 62) Michelangelo Mayo (USA) 63) Nicole Hubor (France) 64) Josh Ronsen (USA) 65) Reina Huges (Netherlands) 66) Chuck Welch (USA) 67) A.T.M.O.T.W. (USA) 68) Lubomyr Tymkiv (Ukraine)

"Мосты"

" мне пишет марочник,

Что где-то как-то что-то не случилось я хз"

Галявина

"В житті звичайної пересічної людини, не так вже й багато моментів її безпосереднього дотику до створення не прикладного мистецтва, ну можливо якісь замальовки в дитячому віці, можливо щоденники, розмальовані зошити в підлітковому.
У юнака чи дівчини який нашкрябав щось на своєму борді є всього декілька років, та ні навіть менше, далі він буде думати про поступлення, далі робота, життя, пенсія, і йому вже буде не до маркування предмета, такого рідного і особистого своїми художніми кодами.
І тут з'являюсь я, чел який чекає кульмінації одного з життєвих циклів людини на піку якого деякі з них колись оздобивши свій скейтборд навіть не розуміють, що для когось, що для мене, це і є тим художньо-цінним.

Я би не назвав збирання дошок для скейтів "колекціонуванням", це саме "збирання". Ти ніби знайшов галявину, тобі треба просто час від часу зайти в ліс і позбирати фантастичні квіти.

Ти ніби побачив де є система, навчився її тримати і керувати нею.

Ти ніби знайшов галявину папороті.

Чому виставка Дениса Панкратова - найкраща виставка про війну.

Ця виставка не про ненависть до ворога, яка б мала піднімати людей на боротьбу, вчити або ж передати наступним поколінням священний вогонь болю, зла, і ненависті до ворогів.

Ця виставка не про зруйновані міста.

Ця виставка не про біженців.

Ця виставка не про мертвих героїв-наших-котиків, їхні портрети, рани, стигми, інвалідність.

Ця виставка не про мертвих солдатиків з наступною заявою на Шевченківську премію (була й така).

Ця виставка не про ікони на ящиках, гільзах - Боже поможи.

Ця виставка не про героїв - медиків, електриків, волонтерів.

Ця виставка не про лгбт на війні.

Ця виставка не про мертвих - дітей, жінок, пенсіонерів.

Ця виставка, поки що, не про тих хто призвів в Україні до цієї війни - такі виставки зазвичай кінець на виставковій кар'єрі художника.

Можливо інші його виставки вже будуть іншими (і я це зрозумію) - але ця виставка не про ненависть.

Вона про людину на війні.

Денис Панкратов "Недо" (думки, поезії, листи) - 06.05.2024.