Нова документалістика, або умовно нова документалістика.
/За однойменним проектом Л.Тимківа в альтер-гелері "Тимутопіяпрес"/
Залізна брама розгорнута/відкрита назовні. Експозиційний простір, що за нею, - розділений навпіл стосом, сантиметрів 30 заввишки, з триметрової довжини необроблених дошок.
Прямокутні й квадратні холсти різного розміру підпорядковують погляд /своїй експозиційній геометрії/. Півкроку вздовж стосу – погляд ковзає площиною, переходить з однієї до іншої, вирішує траєкторію, налаштовує/відшуковує фокус. Один крок – рух в саму глиб експозиції. Два кроки – і вихід /з неї/. Експозиційний простір – герметична сірість відкритої коробки, де траєкторії погляду – довгі, але швидкі маршрути.
На полотні – зображення й текст: образ та опис.
Образ сформований лініями, контурами предмету, які дорівнюються товщині літер /у описі/ із якими /той/ розділює свій прямокутний простір/щільність прямокутника. : «…2.іграшка «пружина» 3.пов’язка на голову 4.скатертина на стіл(складена) 5.чотири горіхи…», « 1.)Використана ізолента в траві (синя).», «1.стовп. 2.хмара. 3. бус в тумані. 4.край сарая. ».
Погляд ковзає, розгадуючи контури, уточнюючи зв’язки /між описом й предметом/. Він залишається в цих зв’язках, утверджує довіру/ присягаючи/ довіряючи побаченому.
Погляд ввіряє себе фокусу/фокусуванню нової документалістики, або умовно нової документалістики.
Жовта площина поставлена на підлогу. Тло, на якому виведений контур, тоноване спреєм. Образ /таким чином/ висувається з полотна, образ /все ж таки/ утримується описом: «1). Згода на тимчасовий виїзд закордон малолітньому сину (в файлі).»
Один крок – до темного краю/межі виставки/експозиції, в глиб. Полотно - жовта вертикальна площина, абрис чорним пред’являє образи, «1.мішок зі сміттям 2……». Погляд щоразу зісковзує з яскраво-жовтого на темне тло межі простору: металеві етажерки, картонні коробки, целофан, фрагменти краму. Погляд збивається на манівці зауваження/ уваги і зосередженості,/ силкуючись скочити до реальності/. Нова документалістика, або умовно нова документалістика вимагає лише фокусування.
Полотно, на сірому тлі - детальний опис дачного будинку: матеріал, дефекти, сліди руйнації й елементи опікування/ декорування, масштаб; інструменти, якими здійснюється опис; дата – суцільний текст.
Увага до матеріальності.
Два кроки вздовж стіни – на вихід. Ряд малих вертикальних дошок – на кожній, чорним маркером образ й опис/ замальовано і описано: «1. пічка накрита целофаном 2.залишки картону 3….. з шафи», «1. штроба 2.два листи фанери 3. мішок.», … . Ці дошки самі належать тій / походять з тої матеріальності, що зображена на них.
На виході, біля брами – велике полотно: полоси жовтим спреєм на білому тлі. Поверх них - суцільний текст, «Підвал» - детальний опис підвалу: масштаби, матеріал, дефекти, сліди руйнації; інструменти, за допомогою яких робився опис; дата.
Що з того можна виснувати? Шляхи ухилення від реальності, контролю над її рухами/за її рухом – через знерухомлену її матеріальність - полишені, використані, забуті предмети і матеріали?
Організацію часу - наголошену й розтягнуту паузу у виробництві / що погрожує захопленням контрапункту? Режим сприйняття, що відкриває себе й усуспільнює?
Що з того можна виснувати, окрім нової документалістики, або умовно нової документалістики?
текст: Денис Панкратов.
Залізна брама розгорнута/відкрита назовні. Експозиційний простір, що за нею, - розділений навпіл стосом, сантиметрів 30 заввишки, з триметрової довжини необроблених дошок.
Прямокутні й квадратні холсти різного розміру підпорядковують погляд /своїй експозиційній геометрії/. Півкроку вздовж стосу – погляд ковзає площиною, переходить з однієї до іншої, вирішує траєкторію, налаштовує/відшуковує фокус. Один крок – рух в саму глиб експозиції. Два кроки – і вихід /з неї/. Експозиційний простір – герметична сірість відкритої коробки, де траєкторії погляду – довгі, але швидкі маршрути.
На полотні – зображення й текст: образ та опис.
Образ сформований лініями, контурами предмету, які дорівнюються товщині літер /у описі/ із якими /той/ розділює свій прямокутний простір/щільність прямокутника. : «…2.іграшка «пружина» 3.пов’язка на голову 4.скатертина на стіл(складена) 5.чотири горіхи…», « 1.)Використана ізолента в траві (синя).», «1.стовп. 2.хмара. 3. бус в тумані. 4.край сарая. ».
Погляд ковзає, розгадуючи контури, уточнюючи зв’язки /між описом й предметом/. Він залишається в цих зв’язках, утверджує довіру/ присягаючи/ довіряючи побаченому.
Погляд ввіряє себе фокусу/фокусуванню нової документалістики, або умовно нової документалістики.
Жовта площина поставлена на підлогу. Тло, на якому виведений контур, тоноване спреєм. Образ /таким чином/ висувається з полотна, образ /все ж таки/ утримується описом: «1). Згода на тимчасовий виїзд закордон малолітньому сину (в файлі).»
Один крок – до темного краю/межі виставки/експозиції, в глиб. Полотно - жовта вертикальна площина, абрис чорним пред’являє образи, «1.мішок зі сміттям 2……». Погляд щоразу зісковзує з яскраво-жовтого на темне тло межі простору: металеві етажерки, картонні коробки, целофан, фрагменти краму. Погляд збивається на манівці зауваження/ уваги і зосередженості,/ силкуючись скочити до реальності/. Нова документалістика, або умовно нова документалістика вимагає лише фокусування.
Полотно, на сірому тлі - детальний опис дачного будинку: матеріал, дефекти, сліди руйнації й елементи опікування/ декорування, масштаб; інструменти, якими здійснюється опис; дата – суцільний текст.
Увага до матеріальності.
Два кроки вздовж стіни – на вихід. Ряд малих вертикальних дошок – на кожній, чорним маркером образ й опис/ замальовано і описано: «1. пічка накрита целофаном 2.залишки картону 3….. з шафи», «1. штроба 2.два листи фанери 3. мішок.», … . Ці дошки самі належать тій / походять з тої матеріальності, що зображена на них.
На виході, біля брами – велике полотно: полоси жовтим спреєм на білому тлі. Поверх них - суцільний текст, «Підвал» - детальний опис підвалу: масштаби, матеріал, дефекти, сліди руйнації; інструменти, за допомогою яких робився опис; дата.
Що з того можна виснувати? Шляхи ухилення від реальності, контролю над її рухами/за її рухом – через знерухомлену її матеріальність - полишені, використані, забуті предмети і матеріали?
Організацію часу - наголошену й розтягнуту паузу у виробництві / що погрожує захопленням контрапункту? Режим сприйняття, що відкриває себе й усуспільнює?
Що з того можна виснувати, окрім нової документалістики, або умовно нової документалістики?
текст: Денис Панкратов.
Немає коментарів:
Дописати коментар