коментар до "Виставка під питанням?"

ФЛЕШБЕК

у 2012 році відбулась вже призабута виставка “Українське тіло” – хто не знає коротко – у приміщені  Києво-Могилянської академії художники вирішили вповні розкрити запропоновану  тематику, по народному - “сіські”, “піськи”  і тому подібне.  Тодішній ректор, по сумісництву член партії “Свобода” виступив категорично проти закривши виставку і центр її організувавший.

Художники, вперше організовано стикнувшись з націоналістами не зрозуміли чому Могилянка яка на той час залишалась міцним оплотом всього українського на фоні табачниківського наступу не дозволяє їм творчо інтерпретувати задану тему. Націоналісти не розуміли чому Фонд який це все організував і який уже чотири роки працює у їхніх приміщення так відкрито наплював на їхні, важливі саме для них почуття.

 Це вже потім на майдані коли будуть бити  «українське тіло» вони об’єднаються, а тоді для них піком ненависті стали два слова за яких вони готові були товкти  один одного, для художників це «ТІЛО» для націоналістів «УКРАЇНСЬКЕ».

Історія перша «ТІЛО»

Нещодавно, у Київській академії мистецтв, відбулась акція «парад членів» все би нічого але конфліктували вже два художника, один студент (“тіло”), інший викладач, учасник бойових дій АТО (“українське”). Як результат непобитий але дуже настрашений студент, моментально, таємно вивезений Фондом, як ленін втікає в фінляндію, і вже там на просторах під схвальні відгуки творить своє арт-хаусне мистецтво.

Цитата з інтерв’ю: Репортер - То есть дело не в концепции самой работы, а в месте, где ты ее показал? Студент - Это имело большое значение. Если бы я выставил в мастерской, не было бы такого резонанса. А я выставил перед входом - проявил агресию

Історія друга «УКРАЇНСЬКЕ»

Для нас художників ексгібіціонізм і ексгебішн є поняттями майже тотожними. Показати шота Такое, Едакое в темній кімнаті або напівпідвалі це вам не Осьосьо в центрі міста. Реакції публіки можуть бути зовсім не передбачуваними. Саме це і відбулось з «Квантовим стрибком Шевченка». Не байдужий активіст, націоналіст, який чомусь уміє говорити на камеру а не такий собі  «псіх одіночка в кармане заточка», своїм вчинком ставить знову до бою художників і націоналістів. Ціль досягнута, художники – протестні виставки, маніфести, прес-конференції. З іншого боку, заява пациків з ножичками «щоб подібних виставок не влаштовували» таким чином від імені національних активістів сказано, що будь яка спроба наруги над національним буде покарана.

На хвилинку нагадайте собі, що перед тим була історія із замалюванням, нищенням графіті часів Майдану на Грушевського - портретів Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франко. Але оскільки графіті знищив такий собі буржуа, а розцінювати це як мистецький акт зовсім погано, а згадувати що помстились йому за знищене мистецтво не художники а націоналісти, ну це вже вкрай не етично.

Я ОТ СОБІ ДУМАЮ.

Я от собі думаю, якби я захотів зробити лайтову диктатуру,  причому і як диктатуру і як анархічний безлад, з чого б я почав, ну напевно з шугання дієвих суспільних груп які залишились, саме такими і є художники (художник якого засудили за зображення Януковича з цяткою на голові був першим кого посадили перед Майданом). А хто має збурювати цю групу, ну є вже давно перевірений рецепт – націоналісти. Потрібно зробити націоналістів такими собі самостійними місцевими опрічніками не підвладними державній машині. А з чого почати процес, ну звичайно ж  або з «Українського» або «Тіла» або одне і друге.  Якщо я захотів би нагнітати ситуація я громив би кожну наступну виставку резонансніше ніж попередню.

НАПРЯМОК

Художники вміють будувати образами і смислами. Націоналісти вміють будувати дією і  натиском.  

Існує третій хто не дає їм порозумітись і вибудувати спільну ціленаправленість, постійно фіксуючи їх на репері точках (defining points).

Наприклад, ми спільно можемо сконцентруватись на тому що ми вважаємо справедливістю, на тому що ми вважаємо незалежністю, на тому що ми вважаємо суспільним розподілом благ. Зрозумівши, Осягнувши, і Виставивши рахунок тим хто нас зводить один проти одного.