“чус інтернум”

У період революції стидно думати про не революційне мистецтво.

Звабливість публічної революції і роль мистця  у ній для сучасного українського художника феноменально безпрограшна; якщо ваші переможуть ти герой, якщо ваші програють ти герой мученик. Вітається позування з власноручно, по дизайнерські виготовленим плакатом, у касці з распіратором або з мегафоном – ніша досить обширна, все впирається лише у фантазію революційного піару – б.е.з.п.р.о.г.р.а.ш.н.о.

Ну в смислі, як прийде нова влада, хто буде героїзувати переможців? Звичайно “барикадні художники”. нове суспільство – нове мистецтво!

Якщо програєте – кому віддадуться закордоні гранти на мистецтво - “молодим художникам що підтримували зміни в суспільстві”.

Найгіршим є “не встигнути” “не вчасно вийти з гри” приклад, повторюю приклад, співачка Руслана, що за дві години до побиття студентів поїхала до дому, мука за це довела її до того що погрожувала самоспаленням на майдані.

В часи помаранчевої революції згадуються дві виставки, одна в картинній галереї. Буквально за дуже короткий час від початку подій, буквально за декілька тижнів, нижні зали були завішані роботами що зображали демонстрації, помаранчевих лідерів та все в помаранчевих кольорах. Інша виставка в палаці мистецтв з величезними, батальними полотнами з тимошенко на коні, ющенко в ареолах.

Сьогоднішній варіант набагато креативніший дає змогу художникам публікацій в інтернеті і створення мережевих революційних цехів з виготовлення арт революційної атрибутики, якщо думаєте що приймають всіх – помиляєтесь, революційне мистецтво має бути рафінованим, “не туманим” і якісно виконаним. “добра стара гвардія” з її помпезністю вже не потрібна їй відводиться роль споглядачів і “фріків”.

Професійні фотографи з якісною апаратурою розтиражують лице художника, до речі як не дивно, не художника студента.

І моліться щоб вам дали перед камерою по голові тоді ви назавжди станете “богом іскуcства”!

---------------------------------------------

завжди цікаво спостерігати граничні стани, межі, свідомості мистця.

зробити в цей час відірвану від рев. пульсу виставку.

що би це було напевно такий собі мистецький даунізм, згадується – “весело було як вуйко вмирали, музика грала, цукерки давали”.

Коротко терміновий проект Ярослава Футимського “холодний комфорт. комфорт.”

декаданс в часи революції, байдужість, егоцентризм, концентрація на непотрібних деталях. Порадував