МИСТЕЦТВО БІДНИХ

На основі двох виставок “89 днів зими” та  “Зріз Контекстної Присутності”. Названі проекти взяті як прикладне тло, оскільки явище найкраще ілюструються в спільних, групових виставках. (бідних не означає знедолених або злиденних).

Учасники процесу думаючи про уявне, інтелектуалізують і одухотворюють форму, яка на сьогоднішній день має правдивий вигляд Мистецтва Бідних.

У “священному” відношенні до здавалось би  ні кому не потрібних і не зауважених предметів, вміння “зазирнути” в предмет, віднайти вищу ступінь позитиву, навантаження не менше ніж споглядання картин майстрів у відомих музеях.

Це обмеження, або ж лаконічність прояву стосується матеріалу яким виступають викинуті, забуті, використані, не сфокусовані як мистецький потенціал речі, слова і словотворення.

У візуальному контексті – форми, елементи, явища на які в повсякденному житті не встигає відволіктись увага.

Це дозволило, скоріш підсвідомо, учасникам, не заглиблюючись у теорії звернутись до такого самовиразу, що знайшов своє окреслення у двох ціле направлених діях у форматі спільних експозицій.

Потрібно зауважити, що рух у цьому напрямку склався в тому числі не як невизнання, а скоріш ігнорування, уставлених матеріальних художніх цінностей. Якраз не соціально-ідеологічний за своєю суттю. Можливо і як противага “київському” сурогатному мистецтву, що бачиться і подається як українська “контемпорарі-правда”.

Мистецтво Бідних – це мистецтво розумних, мудрих, самодостатніх художників без озирань на кураторів, фінансові вливання, імена.

Називайте це як вам заманеться в моєму випадку теперішня ситуація отримала назву – Мистецтво Бідних. (бідний це гордо а не гординя).

P.S. ми маємо зрозуміти, що аналіз мистецтва може і має право іти в декількох паралельних площинах а не лише як лінійна теорія.