неділя, 18 грудня 2011 р.
субота, 17 грудня 2011 р.
пʼятниця, 2 грудня 2011 р.
неділя, 20 листопада 2011 р.
субота, 19 листопада 2011 р.
субота, 29 жовтня 2011 р.
понеділок, 17 жовтня 2011 р.
Я - КОМУНІКАТИВНА
пʼятниця, 7 жовтня 2011 р.
shuzo azuchi gulliver
вівторок, 4 жовтня 2011 р.
неділя, 2 жовтня 2011 р.
Angela Behrendt "Islamic Chewing Gum Paper"
понеділок, 12 вересня 2011 р.
перформанс"ВСЕ" / performance"ВСЕ"
Lubomyr Tymkiv performance"ВСЕ". During the opening exhibition of "Brain Cell" - Ryosuke Cohen - (Osaka, Japan).
Lviv, Ukraine, September 10, 2011.
Під час відкриття виставки "Мозкові Клітини" художника Ріосуке Коена (Осака, Японія). 10 вересня 2011 року.
четвер, 8 вересня 2011 р.
неділя, 4 вересня 2011 р.
неділя, 28 серпня 2011 р.
понеділок, 15 серпня 2011 р.
Ріосуке Коен
Ryosuke Cohen - один з моїх улюблених мейл артистів, усі хто хоч раз приймав участь у його проекті "Brain Cell" з великою любов'ю згадують його на своїх сторінках, і це правда.
Вперше його роботу я побачив в першій половині 90-х коли нас з Труша повели на екскурсію в "НеМеЛи", в одному з залів експонувалась (де тепер актовий зал, з правого боку як заходити), проїздом (київ, львів, харків. так мені пригадується) виставка сучасного закордонного мистецтва (можливо, навіть і фл.), на якій і "Клітини Мозку" це приголомшливе враження, байдужих поміж нас не було, (пригадуються чомусь слова екскурсоводки "...можете і ви спробувати надіслати йому свої роботи..." проте, в її очах читалось як раз зовсім інакше "...і так, у вас ніхрена не вийде"). Адресу я переписав, але сміливості мені тоді не вистачило. Тай швидко забулось, тоді воно виглядало якось дуже не реально.
У 2008 я організував проект "Poetry and stamp art" і тут, хоп, приходить конверт, і я починаю згадувати, що десь я таке бачив...
Дякую тобі Ріосуке, завдяки твоїм "клітинам мозку" я зробив купу штампів яких могло і не бути. Я балдію коли отримую конверт від тебе. Тому я не міг не зробити окремий блог, бо для мене це кайф http://stampsheart.blogspot.com/
(хоча, здається йому це не подобається).
P.S. Я обов'язково перекладу твій текст на українську, http://www.ryosukecohen.com/
Мої Найкращі Побажання,
Л.Т.
На фотографіях зверху, авторське видання Коена (тираж сорок штук), що складається з тридцяти "Brain Cell" та листа з текстом. Один примірник було надіслано на мою адресу :)))))
неділя, 14 серпня 2011 р.
субота, 13 серпня 2011 р.
субота, 6 серпня 2011 р.
вівторок, 26 липня 2011 р.
субота, 23 липня 2011 р.
вівторок, 5 липня 2011 р.
МАНІФЕСТ СУХУЛЬФ / SUXULF MANIFESTO
- незалежність від галерей – створення власного галерейного простору.
- припинення співпраці з арт фондами та інституціями.
- фінансова підтримка може здійснюватись будь якими іншими способами, в тому числі з погляду суспільства неморальними і незаконними.
- дематеріалізація та гіперболізація мистецтва є першочерговою справою.
- independence from the galleries - create your own space.
- stop of cooperation with art funds and institutions.
- financial support can be done any other way, including in terms of society immoral and illegal.
- dematerialization and hyperbolization of art are the top-priority case.
пʼятниця, 24 червня 2011 р.
вівторок, 21 червня 2011 р.
Як я писав вірш для MARYMARK PRESS
вівторок, 14 червня 2011 р.
FEMEN
http://www.femen.org
p.s. якби не Лотар Тротт, нагадав.
субота, 11 червня 2011 р.
пʼятниця, 6 травня 2011 р.
"Л.Т."
Рецензія на мою виставку “ Л.Т.”
У Львові художник-авангардист відкрив виставку у сараї
Художник-авангардист Любомир Тимків у суботу, 30 квітня, організував відкриття персональної виставки у власному сараї у львівському районі Майорівка.
Відкриваючи виставку «у чорта на рогах», у непристосованому, здавалося б, для цього місці, він хотів вказати на очевидні речі. Намагаючись усіма можливими способами сподобатися публіці, художники пристосовуються, цензуруючи себе на рахунок того, що малювати і де виставляти. Так, більшість виставок відбуваються в центрі міста. І завжди можна передбачити, що ж буде на відкритті: гарні промови і фуршет.
З іншого боку, митцю, який щось шукає та експериментує, насправді не так легко знайти галерею, що погодилася б його підтримати. Бо галерейщики, у свою чергу, не надто люблять ризикувати, а отже, надають перевагу тому, що перевірено матиме успіх.
Сучасне мистецтво оцінювати важко, оскільки робити якісь висновки щодо ідейності, концептуальності й художніх засобів завжди легше з позиції пройденого часу.
Як наслідок, художники або не намагаються експериментувати і малюють так, як шанується з огляду на минулу спадщину. Або йдуть у підпілля і творять там, як Любомир Тимків.
Що б не говорили художники про власну свободу і незалежність від публіки, створені роботи тягарем залишаються для художника, доки він їх не виставить на експозицію. Про це на відкритті розповів і сам Любомир. Тож виставка у сараї – це був не тільки нонконформістський вибрик митця, але й життєва необхідність.
Про роботи Тимківа говорити складно, на них потрібно дивитися. Вони неймовірно щирі, дотепні та іронічні. Живучи у своєму приватному будиночку далеко від центру міста, художник через власний мікрокосмос пропускає, як струм, усе, що відбувається у Львові, Україні та світі. На його полотнах відбиваються ці алюзії. І якщо життя божевільне та абсурдне, то і творчість в художника має схожі риси: літають інопланетяни і космонавти, жінка в омофорі виганяє дихлофосом символічного голуба тощо. Але в його живописі нема «чорнухи», негативу. Кольорова гама яскрава і жива, ніби малює людина з дитячою уявою на недитячі теми.
На відкритті Тимків зробив те, що вартувало б перейняти й іншим авторам. Він провів перформанс, короткотерміновий та концептуальний. Присутні на відкритті гості під враженням залишалися до самого кінця заходу.
Любомир одягнув лікарняного білого халата, потім – протигаза. Від нього чекали якогось жарту. Але Тимків запустив таймер, що тікав, ніби захована в кутку бомба сповільненої дії. Виніс відро. Акуратно вийняв з нього глобус. Обережно поклав його на долівку, а тоді… розгаратав кувалдою спочатку навпіл, а потім – на друзки. І під настирливе тікання таймера з двох шкаралупок земної кулі вийняв написи: «Фукушіма» і «Чорнобиль». Потім довго вибачався, що зіпсував усім настрій. Казав, що, певно, треба було придумати щось веселіше. Хоча, звісно, не придумував би. Бо авангард – це не мистецтво для розваги публіки, а рефлексії і проекції на майбутнє і минуле. Часом такі речі значно важливіші, ніж просто відпочинок.
http://zik.com.ua/ua/news/2011/05/03/285549
Автор публікації Василина Думан.