Свіжа преса

 

“Діти богів”

    Одного разу я поїхав із моїм старшим сином у якесь невелике містечко (назву зараз не пам'ятаю). Погулявши по місту, ми зайшли в місцевий краєзнавчий музей, і директор згодився люб'язно провести нам екскурсію. Розповідаючи про експонати, він звернув увагу на світлокудрість дитини і повідав нам історію походження українців. Як білокура вища каста “діти богів” (лапки можна не ставити), вийшла з Індії, залишивши там свою “челядь”, і оселилась на території України. Я, звичайно, йому кивав, бо кому ж не хочеться, щоб його дитина походила від вищої знаті навіть з такої далекої країни.
Але то таке.
    Чим далі я стаю старшим, тим більше ця казкова теорія набуває якихось реальних обрисів і вже для мене не виглядає такою дивакуватою.
    В українській історії мейл-арту було не так вже й багато подій і людей, але вони, як ті божественні метеорити, залишають за собою дивний слід у вигляді щонайменше космічних квінтесенцій та перейменування галактик. Так, один з них колись давно організував виставку в палаці мистецтв і після цього сказав, що мейл-арт потрібно називати українською – “Пошт-арт”. Інший нещодавно почав відбивати на поштових картках свої долоньки за прикладом печерних людей чи трирічної дитини, і в якийсь момент йому стало нудно. Тоді його осінило космічне сяйво і він сказав, що мейл-арт це російськомовна назва, а правильно називати на український манір “Майл арт” (власники котів весною оцінять це протяжне “Маааайларт”).
Але то таке.
    Оглядаючись на правильні світові спроби додати до мистецтва національних ознак, мені спадає на думку німецький варіант “Post Kunst” та аргентинське “Arte Correo”. Обидва мають абсолютне моральне право додавати до історії мейл-арту своїх національних ознак, оскільки в свій час змінили і доповнили скарбницю – німці поштовим травелінгом, аргентинці першими комп'ютерними і цифровими експериментами.
    Займаючись уже довгий час мейл артом, я розумію що на рівні національного внеску, на відміну від особистого, я немаю що запропонувати. Але, завершуючи цей текст, я також хочу спробувати залишити дивний слід у вигляді космічної квінтисенції, і попрошу не називати мейл-арт мейл-артом, а складною, всеохоплюючою назвою – “Переміщення/обмін, засобами повітряної/наземної доставки, написаного/створеного від руки художнього послання від однієї людини до іншої.”
    скорочено - “П/О.З.П/Н.Д.Н/С.в.Р.Х.П.в.О.Л.д.І.”
Але то таке.
Ржу!