Текстове препарування в рамках “клубу ідіотичних
художників”. Текст
листа (не до мене, проте з
моєї колекції) не потребує введення і додаткових роз’яснень оскільки є
самостійним, сформованим, видом мистецтва. Поданий для розгляду в
зв’язку із рідкісною властивістю переносити мозок в іншу площину.
Ось вирішила в останнє дати про себе
знати цим листом. Сталось те чого ти хотів уже довгий час. Ми розійшлися. Твої
почуття до мене уже давно згасли, ти мене розлюбив. Я зрозуміла, що нам це
потрібно було зробити ще коли ми тільки починали про це говорити. Саме
неприємно те, що я старалась зберегти стосунки, які були потрібні лише мені, а
не нам двом, через це їм і прийшов кінець. Ну а тепер коли все скінчено я думаю
ти будеш з часом не радий, що позбувся тієї яка кохала, кохала без тями, і
віддавала всю себе тобі, була готова на все заради тебе, а на томість маю таку
дяку!
Але не
дивлячись нінащо, я не тримаю на тебе ніяких образ, все одно рано чи пізно ти
все зрозумієш і будеш жаліти я це знаю! Знаєш усі вчаться на своїх помилках, от
і я вивчилась на своїх. Ти сказав, що я зробилась стервом, але це не зовсім
так, просто я зробилась жорстокішою, і відношусь до людей так як вони до мене. Я
тобі лише вдячна за класні проведені дні, що були у нас, і за те що змінив мене
трохи, після цих стосунків моє серце на половину стало кам’яним. Незнаю чи
зможу взагалі комусь відкритись так, як відкрилась тобі, про що я шкодую.
За цю
ситуацію з вагітністю, вибачай що переполохала, просто сама злякалась, це все
через великі проблеми з моїм здоров’ям, але
це неважливо, одним словом щоб мама твоя не подумала казна, що про мене.
Ну що ж
буду вже закінчувати, і так в четверте переписую лист. Тобі бажаю успіхів у
всьому, а особливо у пошуках іншої……..
А також
мої фото поверни будь-ласка, все одно пилитись будуть.
Цілую в
лоб…папа назавжди..
Я
вільна…
30.03.2012р.