вівторок, 17 листопада 2020 р.

(1) фрагмент інтерв'ю для Стаса Туріни

    

    Ламаючи голову над ідеальним інтерв’ю з тобою я вирішив що скласти список питань не вийде тож осяйнула думка, почну з першого:
Я познайомився с тобою випадково на виставці Кактус "Стефанику присвячується", як ти потрапив у "Кактус"?

Я знав тоді одного чувака з якого всі посміювались в академії, починаючи від викладачів які розказували про нього історії, до студентів які не сприймали його малювання, що було на рівні львівського толчка. Він вирішив зробити групу зі студентів які до нього відносились як до людини, так і я потрапив туди, також це була можливість показувати свої творчі роботи на виставках.

"Львівського толчка" мається на увазі ринок поруч з оперним, ринок який називають "кічок"? На момент знайомства з "Кактусом" ти був студентом?
В цей час кічок перекручено називали «толчком». Так я був студентом.

Я десь чув (чи вигадав?) що ти розписував церкви за власними ескізами і ті розписи були знищенні методом замальовування. Чи були такі випадки в історії?
Я приймав участь у розписах, потім люди казали що частину знищили, але чи правда чи ні треба їхати дивитись, але мені це вже не цікаво.

Питання банальне проте, як ти прийшов до творчості? Та чому поступав на кафедру реставрації в Академії, яка є однією з найконсервативніших кафедр.
Ну нічого собі, вчитись в художній школі, в художньому училищі і академії мистецтв і не творити! :) Це мало статись, рано чи пізно. А взагалі, справжнє задоволення від творчості я отримав в академії коли вперше почав представляти свої роботи на студентських виставках в галереї "Яровіт" починаючи з 1998р., загалом у чотирьох виставках в цій галереї. Це незабутнє відчуття коли студенти і викладачі вже починають дивитись на тебе як на художника. З Яровітом співпрацював Юра Станкевич і його почали цікавити мої роботи, вони були дивакуваті, і він завжди їх брав на студентські виставки, причому ми з ним навіть не були знайомі, один раз він прийшов на пари і запропонував мені зробити персоналку, але я тоді відмовився.
На реставрацію я поступав оскільки мій тато є реставратор старих рам до картин і позолотник, але без спеціальної освіти. Він мені рекомендував, щоб я закінчив реставрацію, йому здавалось, що моя освіта і його вміння і досвід відкриють якісь чарівні двері до пристойного заробляння грошей - тепер ми дуже часто ржемо з того.
Щодо консервативності кафедри я би посперечався, дивлячись на те чим займаються і як малюють випускники монументалки, а тут лафа, пореставрував ікону і малюй шо хош.


Чи міг би ти надіслати свої перші твори коли ти малюва вже "шо хош"?
Надсилаю роботу "Дріждьзавод" 1999р.


"Нахтігаль" 1999р.


і "Даниїл в ямі з левами" 1998р.

 


Хто на тебе з львівських художників повпливав? Чи були в тебе кумири серед художників Львова?
Я думаю ти знайомий з моєю творчістю за останні років десять, скажи будь-ласка ти бачиш вплив хоч якогось львівського чи навіть українського художника? На щастя ні кумирів ні впливів на мене не відбулось, та й взагалі як не дивно я практично не знайомий з львівським мистецьким середовищем, це також можна побачити по виставках в моїй галереї.

Ти зосереджений на виставлянні в своїй галереї, чи є твоєю аудиторією родина?
Наступного року буде 10 років галереї і лишень цього року вдалось систематично зосередитись на моїх експозиціях в галереї. Напочатках цей простір створювався як місце де я зможу зробити виставку свою або своїх знайомих друзів художників. Одна з причин виникнення цієї ідеї, стало те що я не зміг зробити виставку Руджеро Маджі з Італії. Як це було? У Руджеро виникла думка зробити спільну виставку мейл-арту під назвою "Глобальне потепління" у Львові. Найбільш відповідне по об'єму приміщення було в палаці мистецтв, як подяку за можливість виставитись він планував подарувати палацу мистецтв свій проект з останнього Венеційського бієнале. Я прийшов домовлятись, вони крутили головою, закочували очі, водили мене по поверхах, і нічого конкретного не відповідали, на мої неодноразові питання чи вони погоджуються на виставку відповіді я так і не отримав, на мої прохання визначитись до запропонованої дати, оскільки мені потрібний час щоб привезти роботи і назбирати мейл-артистів - нуль емоцій. Через декілька місяців, за тиждень до цієї умовної дати вони подзвонили і спитали чи буде виставка, я з таким уйобіщем ще не стикався. І зрозумів що треба створювати щось своє. 
Поза галереєю були "концепти" на фестивалі Екле, це "Холодна Естетика" на який ти мене запросив, потім "www.analnutria.com" і "Неодаданео" але це інакший формат. Щодо аудиторії? Так переважно це моя родина і знайомі які вряди-годи заходять подивитись мистецтво.

Чи ти повертаєшся в твоїй творчості до ікони зараз, до іконографічності (сподіваюсь я вірно написав це слово).
Ти розумієш, от саме ікон я дуже мало намалював, а іконографічність, якщо сприймати її як прагнення до створення завершеного, тоді так.

колаборація спільно з Cracker Jack Kid (Chuck Welch) U.S.A.